Проблема наслідування і стилізації

Стаття. Місце публікації невідомо. С. 142-146.В стилізації внутрішня форма (чи то образне значення слова) не випадає, а випадає узагально - нормативне чи контекстуальне значення слова, його практична функція; бо стилізація - це «поезія усвідомлена і сприйнята як «мова богів», себто мова принципово відмінна від загальнолітературної і розмовної. В стилізації внутрішня форма, перейнята з іншомовного або іншодіалектального архетипу, цілеспрямовано варіюється та комбінується, а тим самим і збагачується на нові нюанси мистецької реалізації, які в дальшому можуть переростати на автономну структуру внутрішнього оформлення. Як позитивний зразок такого збагачення внутрішньої форми шляхом сливе досконалої стилізації можна назвати поему Т.Осьмачки «Дума про Зінька Самгородського» (збірка «Сучасникам», Краків-Львів,1943).